Вечір зустрічі з випускниками «Мелодія забутого дитинства»

Хоч залишивши школу, ви розійшлися різними дорогами, але всіх вас єднає одне – вогник  любові до всього близького і рідного: школи, села, нашої рідної України.

Життя іде. А де його причали?
Літа пливуть невпинно, як вода.
Здається, вчора юність ще буяла,
Сьогодні  - осінь в очі загляда

 Тече ріка. Я зву її життям.
Минають дні, десятиліття.
Було недавно повноліття,
А скоро сорок ... Ліття... Ліття.
Чогось досягла, щось збагнув,
Щось втратив, потім повернув.
Було і щастя, і жалі, були пісні і солов’ї.